холка
ХОЛКА, и, ж. Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет. Вершник увесь час упирався руками в холку, щоб не потовкти собі тіла і не злетіти через голову (Мик., II, 1957, 524); // Грива, що росте на цьому місці. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні, ніжно погладжував йому холку (Юхвід, Оля, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | холка | холки |
Родовий | холки | холок |
Давальний | холці | холкам |
Знахідний | холку | холки |
Орудний | холкою | холками |
Місцевий | на/у холці | на/у холках |
Кличний | холко | холки |