хрюкання
ХРЮКАННЯ, я, с. Дія за знач. хрюкати і звуки, утворювані цією дією. Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (Панч, І, 1956, 312); Все господарство залишається на її, Наталчиних, плечах. Понапувай, повичищай, упорай корови та свині, упорайся в хаті. Так іноді й день зійде - нічого, крім свинячого хрюкання, не почуєш (Гончар, II, 1959, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрюкання | хрюкання |
Родовий | хрюкання | хрюкань |
Давальний | хрюканню | хрюканням |
Знахідний | хрюкання | хрюкання |
Орудний | хрюканням | хрюканнями |
Місцевий | на/у хрюканні | на/у хрюканнях |
Кличний | хрюкання | хрюкання |