худющий
ХУДЮЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий. Дивували Христю й обидві сестрички - худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (Головко, А. Гармаш, 1971, 529); За моєї пам'яті вже не було славетної київської «конки» - незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами... (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7); Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м'явкнув (Тич., II, 1947, 86); Сторож, мов чорногуз, шанобливо витягується перед вірником. І коли присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах, то худющі кінцівки Юхрима більше скидаються на невідомо для чого обуті в чоботи дві кочерги (Стельмах, І, 1962, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | худющий | худюща | худюще | худющі |
Родовий | худющого | худющої | худющого | худющих |
Давальний | худющому | худющій | худющому | худющим |
Знахідний | худющий, худющого | худющу | худюще | худющі, худющих |
Орудний | худющим | худющою | худющим | худющими |
Місцевий | на/у худющому, худющім | на/у худющій | на/у худющому, худющім | на/у худющих |