хурделиця
ХУРДЕЛИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що хуртовина 1. - А воно ж мете надворі. Скільки живу на світі, такої хурделиці не бачив (Шиян, Вибр., 1947, 225); Хурделиця виє, січе обличчя, обкручується навколо старої холодними завоями (Сміл., Сад, 1952, 108); - Хто там? - Степане Васильовичу, це я,- дивуючись, Мар'ян пізнає голос учителя. - Заблудився у хурделиці. Таке ж несусвітне віє кругом... (Стельмах, І, 1962, 181); *У порівн. Неначе хурделиця, б'ються Чайки над гирлом Дунаю (Нагн., Вибр., 1957, 166); // чого, перен. Те саме, що вихор1 2. Наступні кілька днів Омелькових пройшли в хурделиці подій, думок і почуттів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 564); В небі товклися хмари. Ось із ущелини пробилося сонце, і дід яскраво спалахнув у хурделиці світла та променів (Гуц., З горіха.., 1967, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хурделиця | хурделиці |
Родовий | хурделиці | хурделиць |
Давальний | хурделиці | хурделицям |
Знахідний | хурделицю | хурделиці |
Орудний | хурделицею | хурделицями |
Місцевий | на/у хурделиці | на/у хурделицях |
Кличний | хурделице | хурделиці |