хуторянський
ХУТОРЯНСЬКИЙ, а, е. 1. Пройнятий духом хуторянства. Самобутність не повинна ставати для нас обмеженістю, хуторянською замкненістю. Українська класична література дає нам постійні уроки інтернаціоналізму (Літ. Укр., 20.V 1971, 3); Яків і досі не міг простити своєї поразки Степану Васильовичу, який у суперечці назвав його недозрілим серцем, що в міру чесно борсається поміж гетьманською булавою, хуторянськими ідеалами і дрібним культурництвом (Стельмах, І, 1962, 490).
2. Прикм. до хуторянин. Під'їхавши до першої хуторянської хатки з краю, вони стріли молодицю (Вовчок, І, 1955, 323); За хутором уперше стали попадатися орачі. Це ще хуторянські землі (Головко, II, 1957, 10); // Який мешкає на хуторі, з середовища хуторян. Хуторянська сім'я сидить біля дверей, і полуднують собі (Стор., І, 1957, 137); Вискочить хуторянська собака - й дивно - бреше якось весело, зовсім не так, як захлялі собаки захлялого города (Коцюб., І, 1955, 458); Гнат - «зводський» парубок. Цебто з іншої частини села. Прийшов погуляти на хутори. А Гаврило - старший парубок хуторянський (Мик., II, 1957, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хуторянський | хуторянська | хуторянське | хуторянські |
Родовий | хуторянського | хуторянської | хуторянського | хуторянських |
Давальний | хуторянському | хуторянській | хуторянському | хуторянським |
Знахідний | хуторянський, хуторянського | хуторянську | хуторянське | хуторянські, хуторянських |
Орудний | хуторянським | хуторянською | хуторянським | хуторянськими |
Місцевий | на/у хуторянському, хуторянськім | на/у хуторянській | на/у хуторянському, хуторянськім | на/у хуторянських |