царедворець
ЦАРЕДВОРЕЦЬ, рця, ч., книжн., заст. Особа, що займає посаду при царському дворі, царський вельможа; придворний. Від сонцем накупаного Криму до скрижанілого Соловецького монастиря підіймався в надії обезволений люд чорної роботи і чорної землі. І щоб приборкати, пригнути його, ночей не спали і цар, і кат, і царедворець... (Стельмах, І, 1962, 616); Він [Бальзак] допомагав Евеліні вишукувати добірні, значущі фрази, якими можна було переконати царедворців, що шлюб її з іноземцем та виїзд за кордон не може стати на перешкоді володінню маєтністю (Рибак, Помилка.., 1956, 300).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | царедворець | царедворці |
Родовий | царедворця | царедворців |
Давальний | царедворцеві, царедворцю | царедворцям |
Знахідний | царедворця | царедворців |
Орудний | царедворцем | царедворцями |
Місцевий | на/у царедворці, царедворцеві | на/у царедворцях |
Кличний | царедворцю | царедворці |