цеглина
ЦЕГЛИНА, и, ж. 1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Гл., Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Чорн., Визвол. земля, 1959, 54); Юнак мовчки починає збирати цілі цеглини, старанно вкладаючи їх на місце (Шиян, Магістраль, 1934, 213); *Образно. До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина: До храму людських змагань, праць і трудів Чень і моя доложиться цеглина (Фр., X, 1954, 24); Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Досв., Вибр., 1959, 14); *У порівн. Кричить прикажчик нам мордатий: - Косіть, косіть! А хліб глевкий у животі,- немов цеглини... (Сос., II, 1958, 400).
2. збірн., діал. Цегла (у 1 знач.). Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (ІЦог., Поезії, 1958, 339).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цеглина | цеглини |
Родовий | цеглини | цеглин |
Давальний | цеглині | цеглинам |
Знахідний | цеглину | цеглини |
Орудний | цеглиною | цеглинами |
Місцевий | на/у цеглині | на/у цеглинах |
Кличний | цеглино | цеглини |