цемент
ЦЕМЕНТ, у, ч. 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі. Цемент одержують шляхом випалювання мінералів, які містять 75 процентів вапна і 25 процентів піску (Роб. газ., 6.I 1976, 2); Цемент по праву називають «хлібом» будівельної індустрії. Це - основа для виробництва збірного залізобетону, шиферу, труб та інших азбоцементних виробів (Ком. Укр., 2, 1963, 16); Тепер того не побачиш,- брудного, вонючого й романтичного портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт і машини (Ю. Янов., II, 1958, 15); *У порівн. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина, очевидно, було колись тут плесо, а зараз... зараз сухо-сухісінько. Все дно затверділо, мов цемент (Гончар, Маша.., 1959, 34); // перен. Те, що зв'язує, об'єднує кого-, що-небудь. - Треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами, обопільну поміч, пораду... (Коцюб., І, 1955, 171).
2. анат. Кісткова тканина, яка покриває корінь і шийку зуба.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цемент | цементи |
Родовий | цементу | цементів |
Давальний | цементові, цементу | цементам |
Знахідний | цемент | цементи |
Орудний | цементом | цементами |
Місцевий | на/у цементі | на/у цементах |
Кличний | цементе | цементи |