цера
ЦЕРА, и, ж., діал. Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Котл., І, 1952, 130); [Сабіна (до Йоганни, облесливо ):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Л. Укр., III, 1952, 170); - Подобається тобі твоя друкарка? -..Зоня? ..Не має гарної цери... (Вільде, III, 1968, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цера | цери |
Родовий | цери | цер |
Давальний | цері | церам |
Знахідний | церу | цери |
Орудний | церою | церами |
Місцевий | на/у цері | на/у церах |
Кличний | церо | цери |