цибати
ЦИБАТИ, аю, аєш, недок. 1. Широко ступати, високо підіймаючи ноги; пересуватися підстрибом (перев. про людину чи тварину). Дід Пилип у білому плащі з капюшоном, як воїн-розвідник, цибає ведмедем по білому морю (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 96); - З вами справді важко говорити,- мовив Заніздра, цибаючи довгими ногами і погойдуючись у такт своїм крокам (Добр., Ол. солдатики, 1961, 86).
2. Робити стрибок, стрибки; стрибати. Замість поважного, філософського сумування з'являлося бажання цибати, стрибати, співати, сміятися (Крим., Вибр., 1965, 335); Юрась підтягнув руками штани і, високо піднімаючи ноги, почав цибати з купини на купину (Чорн., Визвол. земля, 1950, 68); *Образно. - Хочу, щоб ти не цибала бездумно, наче кізка. Життя не луг (Рибак, Час.., 1960, 454).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цибаю | цибаємо |
2 особа | цибаєш | цибаєте |
3 особа | цибає | цибають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цибатиму | цибатимемо |
2 особа | цибатимеш | цибатимете |
3 особа | цибатиме | цибатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цибав | цибали |
Жіночий рід | цибала | |
Середній рід | цибало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цибаймо | |
2 особа | цибай | цибайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цибаючи | |
Минулий час | цибавши |