цититон
ЦИТИТОН, -у, ч. Лікарський препарат, який викликає рефлекторне збудження дихального центра, стимулює судинноруховий центр, симпатичні ганглії та надниркові залози, що призводить до підвищення артеріального тиску; показання: асфіксія, шок, колапс, зупинка дихання, травми, інтоксикації, отруєння (задушливими отруйними речовинами, окисом вуглецю, морфіном, синильною кислотою) та ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цититон | цититони |
Родовий | цититону | цититонів |
Давальний | цититонові, цититону | цититонам |
Знахідний | цититон | цититони |
Орудний | цититоном | цититонами |
Місцевий | на/у цититоні | на/у цититонах |
Кличний | цититоне | цититони |