цокотання
ЦОКОТАННЯ, я, с. Дія за знач. цокотати і звуки, утворювані цією дією. Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід (Епік, Тв., 1958, 350); У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем (Мирний, II, 1954, 319); На другім тоці.. чути було цокотання жінок і дівчат (Фр., III, 1950, 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цокотання | цокотання |
Родовий | цокотання | цокотань |
Давальний | цокотанню | цокотанням |
Знахідний | цокотання | цокотання |
Орудний | цокотанням | цокотаннями |
Місцевий | на/у цокотанні | на/у цокотаннях |
Кличний | цокотання | цокотання |