цуравий
ЦУРАВИЙ, а, е, діал. Драний. Там коня пустив [Іван], вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (Калин, Закарп. казки, 1955, 106); // У лахмітті, обідраний (про людину). За два роки вернувся Мишко, бідний, голодний, цуравий (Казки Буковини.., 1968, 205); Хлопець три роки жиє у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів (Три золоті сл., 1968, 103).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цуравий | цурава | цураве | цураві |
Родовий | цуравого | цуравої | цуравого | цуравих |
Давальний | цуравому | цуравій | цуравому | цуравим |
Знахідний | цуравий, цуравого | цураву | цураве | цураві, цуравих |
Орудний | цуравим | цуравою | цуравим | цуравими |
Місцевий | на/у цуравому, цуравім | на/у цуравій | на/у цуравому, цуравім | на/у цуравих |