цурупалок
ЦУРУПАЛОК, лка, ч. Те саме, що цурпалок. Грицько, повернувши на степ і посвистуючи, почав збивати цурупалком то вершки високої чорнобилі, то червоні головки будяків (Мирний, IV, 1955, 11); Дивлюся, як веселий вогонь переплигує з лозинки на лозинку, як закипає на вільхових цурупалках жовтаво-пінява юшка (Збан., Єдина, 1959, 33); [Марічка:] Ну й сіно! Самі цурупалки (Мокр., П'єси, 1959, 112); - Патрон вибухнув, і чотири пальці наче ножем одбатувало. ..А оце питаю, чому не жениться? Відповідає: якій дівчині я потрібний з оцим цурупалком (Коп., Земля.., 1957, 129); *Образно. [Мотронька:] А чудний ти який, Микитко, сьогодні! От право. Аж жаль бере. Та тільки який же з тебе парубок! Цу-ру-палок! (М. Куліш, П'єси, 1960, 74); *У порівн.- Скільки разів намірявсь [я] наложить на себе руки, а нічого не вдіяв: повішусь - гілляка зламається; бурхнусь у воду, щоб утопиться,- плаваю, як цурупалок (Стор., І, 1957, 353).
◇ Дурний як цурупалок - дуже дурний.- Як се так? от вигадав! - засміявсь сотник Андрущенко. - У твої, бач, штани закон убрався! Та ти глузуєш з нас, чи ти зовсім дурний як цурупалок! (Морд., I, 1958, 138); На цурупалки - те саме, що На цурпалки (див. цурпалок).- Уже я те ружжо [рушницю] до скількох раз бив на цурупалки - а він його шворками перемотузує - і далі своєї,- скаржився Гордій (Тют., Вир, 1964, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цурупалок | цурупалки |
Родовий | цурупалка | цурупалків |
Давальний | цурупалкові, цурупалку | цурупалкам |
Знахідний | цурупалок | цурупалки |
Орудний | цурупалком | цурупалками |
Місцевий | на/у цурупалку | на/у цурупалках |
Кличний | цурупалку | цурупалки |