цілушка
ЦІЛУШКА, и, ж., розм. Те саме, що окраєць 1. Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Кос., Новели, 1962, 107); -Це ж стріну усіх неодмінно, За ними я довго скучав... - І хліба цілушку ячмінну З мішка фронтовик діставав (Шпорта, Вибр., 1958, 331); *Образно. Смеркання осипалося попелом, погойдувалося на хвилях, і хмари, згори осяяні цілушкою призахідного сонця, знизу вже підпливали сутінками (Гуц., Скупана.., 1965, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілушка | цілушки |
Родовий | цілушки | цілушок |
Давальний | цілушці | цілушкам |
Знахідний | цілушку | цілушки |
Орудний | цілушкою | цілушками |
Місцевий | на/у цілушці | на/у цілушках |
Кличний | цілушко | цілушки |