ЧЕМЕРИСИ, -ів, мн., іст. Етногрупа марійців, які переселилися до українських воєводств Речі Посполитої у 1527 р., а також протягом Марійсько-Московських воєн (після падіння Казанського ханства); одна з найстарших та компактних груп фіно-волзького населення в Україні; послуговувалися марійською мовою з волзької групи фінно-угорських мов; основне місце поселення – Бар на Поділлі (1541 – 1542 рр.), де утворили окрему автономну частину міста "Чемериський Бар"; виконували сторожову службу, захищаючи Поділля від татар, беручи участь у походах на Причорномор'я; займалися також рільництвом, городництвом, скотарством, бджолярством, мисливством; спершу язичники, потім – православні; у мовному відношенні у ХVІІ ст. асимілювалися з українцями.