червінчик
ЧЕРВІНЧИК, а, ч. Пестл. до червінець. [Писар:] Не велик, кажуть, червінчик, та дорогий! (Кроп., І, 1958, 190); Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійника (Хотк., II, 1966, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | червінчик | червінчики |
Родовий | червінчика | червінчиків |
Давальний | червінчикові, червінчику | червінчикам |
Знахідний | червінчик | червінчики |
Орудний | червінчиком | червінчиками |
Місцевий | на/у червінчику | на/у червінчиках |
Кличний | червінчику | червінчики |