черкнутися
ЧЕРКНУТИСЯ, нуся, нешся, док., об кого - що, кого, чого, з ким - чим. Однокр. до черкатися1. Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра (Коцюб., І, 1955, 346); Нараз попід стіною черкнувся сірник, зайнявся віхоть соломи (Жур., Вечір.., 1958, 349); Сонце черкнулося.. рухливого плеса (Стельмах, На.. землі, 1949, 138); Поки човен черкнувся дном об піщаний берег, Петро розповів про все, що приберігав для брата (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 31); Літак, мов птах, черкнувсь землі крилом (Дмит., Вітчизна, 1948, 79); Онися вийшла на ганок і трохи не черкнулась головою об стелю (Н.-Лев., III, 1956, 177); Незабаром розмова їх перейшла на другі речі, черкнулася других, інших, не земських діл (Мирний, III, 1954, 284); // Донестися до органу слуху. Щось чуже та нерідне черкнулося її [Христі] уха, щось гірке та холодне обняло усю душу (Мирний, III, 1954, 254).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черкнуся | черкнемося |
2 особа | черкнешся | черкнетеся |
3 особа | черкнеться | черкнуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | черкнувся | черкнулися |
Жіночий рід | черкнулася | |
Середній рід | черкнулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черкнімося | |
2 особа | черкнися | черкніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | черкнувшись |