черідка
ЧЕРІДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до череда1. Клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр., І, 1951, 234); Он риба гра. Та скільки її? Цілою черідкою так і суне; спинки - чорні, боки - срібно-золоті, а очі з червоними обідками... (Мирний, III, 1954, 242); За поворотом Ярослав різко зменшив швидкість - обминали черідку велосипедистів у синіх трусах і білих майках (Мушк., День.., 1967, 134); Над головою злісно прошуміла черідка снарядів (Вас., II, 1959, 36); Христя почала перебирати своє життя. Що воно? Ціла черідка утрат та горя, ціла вервечка випадків, котрі піднімали її угору на те, щоб опустити сторч головою (Мирний, III, 1954, 332); // у знач. присл. черідкою. Один за одним. Малі Семченята черідкою вибігали бавитися на сонце (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | черідка | черідки |
Родовий | черідки | черідок |
Давальний | черідці | черідкам |
Знахідний | черідку | черідки |
Орудний | черідкою | черідками |
Місцевий | на/у черідці | на/у черідках |
Кличний | черідко | черідки |