чоломкання
ЧОЛОМКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоломкатися. - О куме,- каже той,- хіба так чоломкаються?.. Отако-о! - придавив йому [руку] ще й посіпав. - Ет, - аж лоб зморщив Кирило, - без діла мені чоломкання те (Тесл., З книги життя, 1949, 32); Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чоломкання | чоломкання |
Родовий | чоломкання | чоломкань |
Давальний | чоломканню | чоломканням |
Знахідний | чоломкання | чоломкання |
Орудний | чоломканням | чоломканнями |
Місцевий | на/у чоломканні | на/у чоломканнях |
Кличний | чоломкання | чоломкання |