чорниш
ЧОРНИШ, а, ч. 1. ент. Чорний жук з недорозвиненими нижніми крилами; паразитує на рослинах. З жуків-чорнишів, яких багато на півдні України, найбільше шкодять сходам бавовнику кукурудзяний, кулястий і таврійський чорниші (Техн. культ., 1956, 265).
2. друк. Слід, пляма у вигляді чорного квадратика, смужечки і т. ін. в друкарському відбитку.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чорниш | чорниші |
Родовий | чорниша | чорнишів |
Давальний | чорнишеві, чорнишу | чорнишам |
Знахідний | чорниш, чорниша | чорниші, чорнишів |
Орудний | чорнишем | чорнишами |
Місцевий | на/у чорниші, чорнишу, чорнишеві | на/у чорнишах |
Кличний | чорнишу | чорниші |
чорнити
ЧОРНИТИ, ню, ниш, недок., перех. 1. Робити що-небудь чорним (у 1-3 знач.); забарвлювати в чорний колір. А над усім той дим, той легкий дим, .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу, і барви всі рівняє сивизною (Л. Укр., І, 1951, 236); Без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).
2. перен. Ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. Якби сам був білий, то б не чорнив другого (Укр.. присл.., 1955, 191); - Не від сьогодні знаю, що лихі язики чорнять мене буцімто я заробляю гроші якимсь нечесним способом (Фр., VI, 1951, 383).
3. Покривати черню (у 1 знач.); воронувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чорню | чорнимо |
2 особа | чорниш | чорните |
3 особа | чорнить | чорнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чорнитиму | чорнитимемо |
2 особа | чорнитимеш | чорнитимете |
3 особа | чорнитиме | чорнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чорнив | чорнили |
Жіночий рід | чорнила | |
Середній рід | чорнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чорнімо | |
2 особа | чорни | чорніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чорнячи | |
Минулий час | чорнивши |