чубитися
ЧУБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. чубляться; недок., розм. Битися, хапаючи один одного за чуба. Жінки чубляться раз у раз за кіски ні за се, ні за те (Козл., Сонце.., 1957, 59); Дітвора.. починала сміятися, а іноді й чубитись, безцеремонно стягувати з якогось щасливця чоботята, щоб і Ванько в них бодай трохи ноги погрів (Стельмах, І, 1962, 207); Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало витрушено зерна (Коцюб., І, 1955, 119); // перен. Не мирити між собою. Доки не поберуться - любляться, а поберуться - чубляться (Укр., присл.., 1955, 124).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чублюся | чубимося |
2 особа | чубишся | чубитеся |
3 особа | чубиться | чубляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чубитимуся | чубитимемося |
2 особа | чубитимешся | чубитиметеся |
3 особа | чубитиметься | чубитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чубився | чубилися |
Жіночий рід | чубилася | |
Середній рід | чубилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чубмося | |
2 особа | чубся | чубтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чублячись | |
Минулий час | чубившись |