чудовище
ЧУДОВИЩЕ, а, с. Те саме, що чудовисько. Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися - не йде (Фр., IV, 1950, 93); Повилазили з-під лав, з-під печі причаєні там чудовища і, розправляючи члени, розтягалися всюди (Хотк., II, 1966, 254); Чужії жони з церкви ідуть, Моє чудо з корчми ведуть. О загрими, громовище, Убий моє чудовище! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 155); *У порівн. Патер Гаудентій широко витріщеними очима дивився на о. Чимчикевича, як на яке заморське чудовище (Фр., II, 1950, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудовище | чудовища |
Родовий | чудовища | чудовищ |
Давальний | чудовищеві, чудовищу | чудовищам |
Знахідний | чудовище | чудовищ |
Орудний | чудовищем | чудовищами |
Місцевий | на/у чудовищі | на/у чудовищах |
Кличний | чудовище | чудовища |