шамотіння
ШАМОТІННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шамотіти і звуки, утворювані цією дією. З шамотінням перебираючи струни очерету, заколисуюче булькала вода (Коз., Сальвія, 1959, 71); Важкої тиші не порушував навіть невгамовний шелест листу чи тріск галузок, по яких сонячним зайчиком стрибали руді вивірки, або шамотіння їжаків, які часто переповзали стежку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 58); - Що ти там шепчеш? - лементувала тая.- Та за твоїм шамотінням і мого крику не чуть! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 48)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шамотіння | шамотіння |
Родовий | шамотіння | шамотінь |
Давальний | шамотінню | шамотінням |
Знахідний | шамотіння | шамотіння |
Орудний | шамотінням | шамотіннями |
Місцевий | на/у шамотінні | на/у шамотіннях |
Кличний | шамотіння | шамотіння |