шанування
ШАНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. шанувати. Чи не дозволили б Ви змінити дещо.., розуміється, при найбільшому шануванні авторового стилю і особливостей (Коцюб., III, 1956, 228); На основі анімізму пізніше виникли і дуже поширились культ загробного життя і шанування померлих (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 22); - Наливай гостю наливочки! - каже попадя,- піп став мені наливати. Шанування іде собою, а мова собою (Вовчок, VI, 1956, 257).
@ Моє [вам] шанування - усталена формула вітання з ким-небудь. [Дрейсігер:] Моє шанування, пане начальнику! Дуже я радий, що ви прийшли (Л. Укр., IV, 1954, 236); - Микола Федорович? Привіт! - Моє шанування! - впізнав і той Петра (Головко, І, 1957, 492); - Моє вам шанування, Ганно... (Гончар, Таврія, 1952, 365).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шанування | шанування |
Родовий | шанування | шанувань |
Давальний | шануванню | шануванням |
Знахідний | шанування | шанування |
Орудний | шануванням | шануваннями |
Місцевий | на/у шануванні | на/у шануваннях |
Кличний | шанування | шанування |