шасть
ШАСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шастати і шаснути. [Настуся:] Добре, тату... (І веселенька шасть у хату ) (Шевч., II, 1963, 190); - А ти, я бачу, жартівник,- говорить до нього Сазон.- Тільки жартувати будеш іншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде.- І - шасть руками парубкові під кожух. Не встиг куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обріз із мережаною ручкою (Тют., Вир, 1964, 168).