щетинистий
ЩЕТИНИСТИЙ, а, е. 1. Який має густу щетину (про тварину); // розм. Який густо заріс коротким цупким волоссям (про обличчя чоловіка). Суворий двірник.. слухав свого чудного приймака, попихкуючи крутою люлькою. Дим валив йому з широкого носа, уїдався в вічі і закривав щетинисте обличчя (Мик., II, 1957, 248); Вся права щока Якова одразу припухла і залила вогнем навіть щетинисту скроню (Стельмах, II, 1962, 11); // перен. Укритий чим-небудь колючим, цупким, настовбурченим, що нагадує щетину. Сонце запало за щетинисті гори, лишивши на спогад про себе червонясті шапки сосон і кедрів (Мур., Жила.. вдова, 1960, 10).
2. Цупкий, схожий на щетину (про волосся).- Кажуть, батьківська любов для дітей - що сонце. Бачиш, який розцвів. О, мало не репне! - і він полоскотав щетинистими вусами замурзані щоки дитини (Речм., Весн. грози, 1961, 13); // перен. Колючий, настовбурчений, який нагадує щетину. Б'є сапка приплесканий темний корж землі, дзвенить на грудді, огортається сухим сірим димом, підтинає хопту, і щетинистий осот не годен проколоти огрубілих темно-зелених пальців (Стельмах, II, 1962, 407).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щетинистий | щетиниста | щетинисте | щетинисті |
Родовий | щетинистого | щетинистої | щетинистого | щетинистих |
Давальний | щетинистому | щетинистій | щетинистому | щетинистим |
Знахідний | щетинистий, щетинистого | щетинисту | щетинисте | щетинисті, щетинистих |
Орудний | щетинистим | щетинистою | щетинистим | щетинистими |
Місцевий | на/у щетинистому, щетинистім | на/у щетинистій | на/у щетинистому, щетинистім | на/у щетинистих |