юрисдикція
ЮРИСДИКЦІЯ, ї, ж. 1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання.
2. Сфера, на яку поширюється таке право. Безпосередній юрисдикції київського князя підлягали князівські дружинники, челядь, залежне селянство, вища адміністрація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 485).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юрисдикція | юрисдикції |
Родовий | юрисдикції | юрисдикцій |
Давальний | юрисдикції | юрисдикціям |
Знахідний | юрисдикцію | юрисдикції |
Орудний | юрисдикцією | юрисдикціями |
Місцевий | на/у юрисдикції | на/у юрисдикціях |
Кличний | юрисдикціє | юрисдикції |