ягниця
ЯГНИЦЯ, і, ж. Те саме, що вівця; молода вівця. Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334); Мати годує Гриця, заганяє в кошару ягницю (Багмут, Опов., 1959, 14); - Ватя при тих дамах безвинна ягниця... (Н.-Лев., IV, 1956, 180); *У порівн. Вийшла я за ворота, аж другий поліцейський веде попід руки Хаброню, а третій жене поперед себе Марту, й Хіврю, й Мотрю, неначе тих ягниць (Н.-Лев., III, 1956, 259); Тиха [Настя], як ягниця, ніжна, як голубка (Коцюб., І, 1955, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ягниця | ягниці |
Родовий | ягниці | ягниць |
Давальний | ягниці | ягницям |
Знахідний | ягницю | ягниць |
Орудний | ягницею | ягницями |
Місцевий | на/у ягниці | на/у ягницях |
Кличний | ягнице | ягниці |