язичеський
ЯЗИЧЕСЬКИЙ, а, е. Те саме, що язичницький. В язичеській Русі, де обожнювалися всі небесні явища і основними богами було Небо, Сонце та Місяць, астрономічні пізнання розвивалися внаслідок життєвої потреби, хоч ними володіли виключно жерці (Знання.., 1, 1966, 10); У 988-989 рр. відбулося хрещення Русі. Під впливом християнства язичеські обряди поступово втрачали своє магічне значення, перетворювалися у звичайні ігри (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 52); Досить різноманітні і багаті форми музичного побуту склалися на території теперішньої України ще в стародавній язичеській культурі первіснообщинного й дофеодального ладу (Укр. клас. опера, 1957, 12); Сонце на заході, багряне проміння освітлює язичеську картину: діти бігають навколо вогнища; шашлик шкварчить, і краплі сала стікають на вогонь... (Мас., Роман.., 1970, 284).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | язичеський | язичеська | язичеське | язичеські |
Родовий | язичеського | язичеської | язичеського | язичеських |
Давальний | язичеському | язичеській | язичеському | язичеським |
Знахідний | язичеський, язичеського | язичеську | язичеське | язичеські, язичеських |
Орудний | язичеським | язичеською | язичеським | язичеськими |
Місцевий | на/у язичеському, язичеськім | на/у язичеській | на/у язичеському, язичеськім | на/у язичеських |