ярча
ЯРЧА, ати, с. 1. Ягня (до року). Стоїть чабан, а то десь присяде на хвилинку, подивиться, як маленькі ярчата смачно пощипують травичку (Хлібороб Укр., 8, 1965, 24).
2. Перше щеня, особливо від суки першого поносу. [Риндичка:] Я бабувала на хуторах у Байбаків і звідтіль його [Рябка] принесла щеням; і казано мені, що воно ярча! (Кроп., І, 1958, 508).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ярча | ярчата |
Родовий | ярчати | ярчат |
Давальний | ярчаті | ярчатам |
Знахідний | ярча | ярчат |
Орудний | ярчам | ярчатами |
Місцевий | на/у ярчаті | на/у ярчатах |
Кличний | ярча | ярчата |