ясночолий
ЯСНОЧОЛИЙ, а, е, поет. Який має світле, ясне чоло. Сидять за столом ясночолі сини, На грудях - медалі у них, ордени (Нех., Під.. зорею, 1950, 137); Вона стояла перед ним, струнка, ясночола (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 55); *Образно. Проходять веселкою дні ясночолі, лунають пісні серед нив (Сос., Солов. далі, 1957, 32); Красуйся нині, ясночолий Київ, в усій своїй нев'янучій красі! (Тер., Серце.., 1962, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ясночолий | ясночола | ясночоле | ясночолі |
Родовий | ясночолого | ясночолої | ясночолого | ясночолих |
Давальний | ясночолому | ясночолій | ясночолому | ясночолим |
Знахідний | ясночолий, ясночолого | ясночолу | ясночоле | ясночолі, ясночолих |
Орудний | ясночолим | ясночолою | ясночолим | ясночолими |
Місцевий | на/у ясночолому, ясночолім | на/у ясночолій | на/у ясночолому, ясночолім | на/у ясночолих |