єдиновірець
ЄДИНОВІРЕЦЬ, рця, ч., книжн. 1. Людина однієї з ким-небудь віри, релігії. Сектантство намагається відірвати віруючих від дійсності, замкнути їх у тісних рамках общини, у вузькому колі однодумців-єдиновірців (Наука.., 1, 1958, 41).
2. Прихильник єдиновірства (у 2 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | єдиновірець | єдиновірці |
Родовий | єдиновірця | єдиновірців |
Давальний | єдиновірцеві, єдиновірцю | єдиновірцям |
Знахідний | єдиновірця | єдиновірців |
Орудний | єдиновірцем | єдиновірцями |
Місцевий | на/у єдиновірці, єдиновірцеві | на/у єдиновірцях |
Кличний | єдиновірцю | єдиновірці |