іконоборець
ІКОНОБОРЕЦЬ, рця, ч., іст. Прихильник іконоборства; ворог шанування ікон.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іконоборець | іконоборці |
Родовий | іконоборця | іконоборців |
Давальний | іконоборцеві, іконоборцю | іконоборцям |
Знахідний | іконоборця | іконоборців |
Орудний | іконоборцем | іконоборцями |
Місцевий | на/у іконоборці, іконоборцеві | на/у іконоборцях |
Кличний | іконоборцю | іконоборці |