інвеститура
ІНВЕСТИТУРА, -и, ж. 1. У середні віки в Західній Європі – юридичний акт введення васала у володіння феодом. 2. У конституційному праві – надання особі або групі осіб владних повноважень, передбачених конституцією. <> Духовна інвеститура – затвердження єпископа, абата у духовному сані. 3. Згода парламенту на початок діяльності уряду.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інвеститура | інвеститури |
Родовий | інвеститури | інвеститур |
Давальний | інвеститурі | інвеститурам |
Знахідний | інвеституру | інвеститури |
Орудний | інвеститурою | інвеститурами |
Місцевий | на/у інвеститурі | на/у інвеститурах |
Кличний | інвеституро | інвеститури |