інерція
ІНЕРЦІЯ, ї, ж 1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух, поки яка-небудь зовнішня сила не виведе його з цього стану. Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Коцюб., І, 1955, 233); У своїх дослідах Ньютон базувався на законах механіки, а саме на законі інерції та законі складання швидкостей (Наука.., 12, 1960, 49); Нова пригода сталась у той момент, коли вже збігав [Біда] з горба, збігав не гальмуючи, аби з розгону за інерцією вибігти далі в поле (Трубл., І, 1955, 52); * Образно. Ще сильна інерція старої наукової роботи (Еллан, II, 1958, 178).
@ За інерцією - за звичкою, несвідомо, машинально. Огей механічно, за інерцією хутко вдягається (Досв., Вибр., 1959, 300).
2. перен. Відсутність активності, бездіяльний стан; нерухливість, інертність. [Аркадій:] В нашій країні.. переможено назавжди інерцію віків (Корн., І, 1955, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інерція | інерції |
Родовий | інерції | інерцій |
Давальний | інерції | інерціям |
Знахідний | інерцію | інерції |
Орудний | інерцією | інерціями |
Місцевий | на/у інерції | на/у інерціях |
Кличний | інерціє | інерції |