інституціоналізація
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ, -ї, ж. 1. соц. Процес розвитку стійких і формальних зразків поведінки людини, які складають інститут (у 4 знач.). 2. псих. Звикання людини до моделей, які є в рамках інституту (у 4 знач.), часто до такої міри, що людина стає нездатною до нормального функціонування поза інститутом. 3. Вироблення норм права в якій-небудь галузі суспільних відносин (інститутів), тих або інших форм суспільного ладу. 4. Установа соціальних інститутів. 5. Процес перетворення якого-небудь явища або руху в організовану установу (інститут).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інституціоналізація | інституціоналізації |
Родовий | інституціоналізації | інституціоналізацій |
Давальний | інституціоналізації | інституціоналізаціям |
Знахідний | інституціоналізацію | інституціоналізації |
Орудний | інституціоналізацією | інституціоналізаціями |
Місцевий | на/у інституціоналізації | на/у інституціоналізаціях |
Кличний | інституціоналізаціє | інституціоналізації |