інтелігентний
ІНТЕЛІГЕНТНИЙ, а, е. 1. Розумово розвинутий; освічений, культурний. - Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити (Коцюб., І, 1955, 170); Були це люди [родини Обринських] поважні, інтелігентні і працьовиті (Коб., III, 1956, 11).
2. Власт. інтелігентові, інтелігенції. Обоє чудово грають, але Єсипова краще: тонка, інтелігентна, розмаїта і повна чуття гра (Л. Укр., V, 1956, 290); Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, .. хіба що ніс був з горбинкою, що надавало їй інтелігентного вигляду (Панч, В дорозі, 1959, 205).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | інтелігентний | інтелігентна | інтелігентне | інтелігентні |
Родовий | інтелігентного | інтелігентної | інтелігентного | інтелігентних |
Давальний | інтелігентному | інтелігентній | інтелігентному | інтелігентним |
Знахідний | інтелігентний, інтелігентного | інтелігентну | інтелігентне | інтелігентні, інтелігентних |
Орудний | інтелігентним | інтелігентною | інтелігентним | інтелігентними |
Місцевий | на/у інтелігентному, інтелігентнім | на/у інтелігентній | на/у інтелігентному, інтелігентнім | на/у інтелігентних |