іпохондрія
ІПОХОНДРІЯ, ї, ж. Хворобливий стан людини, який характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я; пригнічений стан, туга.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іпохондрія | іпохондрії |
Родовий | іпохондрії | іпохондрій |
Давальний | іпохондрії | іпохондріям |
Знахідний | іпохондрію | іпохондрії |
Орудний | іпохондрією | іпохондріями |
Місцевий | на/у іпохондрії | на/у іпохондріях |
Кличний | іпохондріє | іпохондрії |