іритувати
ІРИТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що злостити; дратувати, сердити. Став [Славко] на місці й сердито промовив: - Прошу вас дуже, товаришу, не прозивайте мене доктором. Мене це іритує! (Март., Тв., 1954, 287); - Добре, мовчу, чоловіче, будь тихо. Не іритуватиму тебе (Ю. Янов., І, 1954, 35).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іритую | іритуємо |
2 особа | іритуєш | іритуєте |
3 особа | іритує | іритують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іритуватиму | іритуватимемо |
2 особа | іритуватимеш | іритуватимете |
3 особа | іритуватиме | іритуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | іритував | іритували |
Жіночий рід | іритувала | |
Середній рід | іритувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іритуймо | |
2 особа | іритуй | іритуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | іритуючи | |
Минулий час | іритувавши |