іуда
ІУДА (ЮДА), и, ч., зневажл., лайл. Зрадник, запроданець. Тремтіть, убивці та іуди: дихнуть народи - буря буде! (Укр.. присл.., 1955, 432); [Лановий:] Тільки тепер, коли повернувся з Тобольщини, де одбував кару, я довідався, хто був той юда, що видав мене царським посіпакам (Мам., Тв., 1962, 169); - Скільки за душу береш? - .. закричав я,..- почім земляків продаєш, іудо? (Мур., Бук. повість, 1959, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іуда | іуди |
Родовий | іуди | іуд |
Давальний | іуді | іудам |
Знахідний | іуду | іуд |
Орудний | іудою | іудами |
Місцевий | на/у іуді | на/у іудах |
Кличний | іудо | іуди |