ґнотик
ГНОТИК, а, ч. Зменш. до гніт2. Мати підійшла до лампи й викрутила гнотика (Панч, Гарні хлопці, 1959, 53); - Оце, Василю, як ми поїдемо геть, то ти підклади під руру і запали цього гнотика, а сам іди тоді та й не оглядайся, що б не почув (Ю. Янов., І, 1958, 252); * Образно. Горіло серце у мені - світильник невгасимий, а гнотиком у ньому був - ти, синку мій любимий (Шер., Дружбою.., 1954, 40); * У порівн.Змовкніть, од могил одійдіть! Революції від вас [крикливих поетів], як од нерівного гнотика, тільки чадить... (Тич., І, 1957, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґнотик | ґнотики |
Родовий | ґнотика | ґнотиків |
Давальний | ґнотикові, ґнотику | ґнотикам |
Знахідний | ґнотик | ґнотики |
Орудний | ґнотиком | ґнотиками |
Місцевий | на/у ґнотику | на/у ґнотиках |
Кличний | ґнотику | ґнотики |