зрубувати
ЗРУБУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРУБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи. Ледачіші дівчата тільки вершки зрубували, Оксана ж ні в чому не любила неправди й сапувала як слід, чисто (Л. Янов., І, 1959, 40); Криком дуба не зрубаєш! (Укр.. присл.., 1955, 222); Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); // Рубаючи, знищувати; вирубувати. Ми зрубуємо кущі, палимо їх (Коцюб., І, 1955, 203); - Оті ліси маєш зрубати, землю перекопати, засіяти пшеницею (Калин, Закарп. казки, 1955, 51).
2. Видаляти з поверхні що-небудь, ударяючи чимось гострим. На колодязях спалахували при місяці льодяні зализні. Вони були міцні і тверді, мов криця і коли господар зрубував їх, то з-під сокири при кожному ударі порскали іскри (Тют., Вир, 1964, 461).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зрубую | зрубуємо |
2 особа | зрубуєш | зрубуєте |
3 особа | зрубує | зрубують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зрубуватиму | зрубуватимемо |
2 особа | зрубуватимеш | зрубуватимете |
3 особа | зрубуватиме | зрубуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зрубував | зрубували |
Жіночий рід | зрубувала | |
Середній рід | зрубувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зрубуймо | |
2 особа | зрубуй | зрубуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зрубуючи | |
Минулий час | зрубувавши |