алярм
АЛЯРМ, у, ч. , заст., рідко. Тривога. Се вчора був легкомисний, сліпий алярм хоч не зовсім безпідставний (Фр., IV, 1950, 267); Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Кач., II, 1958, 367); // Шум, крик. Кожен день - як вибух і як штурм. Шалений марш напружень і енергій. Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (Бажан, Роки, 1957, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | алярм | алярми |
Родовий | алярму | алярмів |
Давальний | алярмові, алярму | алярмам |
Знахідний | алярм | алярми |
Орудний | алярмом | алярмами |
Місцевий | на/у алярмі | на/у алярмах |
Кличний | алярме | алярми |