замолоду
ЗАМОЛОДУ, присл. За молодих літ, у молоді роки. - Не дивись, що я тепер така стала, - постаріла, понікчемніла; а замолоду була красива, швидка, весела... і на язик гостра (Мирний, III, 1954, 162); [Неофіт-раб:] До чого я дожився! Лихо тяжке! Жебрущим дідом замолоду став!.. (Л. Укр., II, 1951, 230); Гаркуша замолоду в Січі козакував (Кочура, Зол. грамота, 1962, 40); Хлопці-брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі (Головко, II, 1957, 190).
замолодий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замолодий | замолода | замолоде | замолоді |
Родовий | замолодого | замолодої | замолодого | замолодих |
Давальний | замолодому | замолодій | замолодому | замолодим |
Знахідний | замолодий, замолодого | замолоду | замолоде | замолоді, замолодих |
Орудний | замолодим | замолодою | замолодим | замолодими |
Місцевий | на/у замолодому, замолодім | на/у замолодій | на/у замолодому, замолодім | на/у замолодих |