випуклий
ВИПУКЛИЙ, а, е. Який має округло вигнуту назовні поверхню, який видається наперед. Його голова була окружена вінком золотистого проміння, а ліва рука держала випуклий щит (Фр., II, 1950, 97); Вилиці випнулись, щоки запали, крутий, випуклий лоб мовби став ще крутішим (Гончар, Таврія.., 1957, 557); // Витрішкуватий. Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (Стельмах, І, 1962, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випуклий | випукла | випукле | випуклі |
Родовий | випуклого | випуклої | випуклого | випуклих |
Давальний | випуклому | випуклій | випуклому | випуклим |
Знахідний | випуклий, випуклого | випуклу | випукле | випуклі, випуклих |
Орудний | випуклим | випуклою | випуклим | випуклими |
Місцевий | на/у випуклому, випуклім | на/у випуклій | на/у випуклому, випуклім | на/у випуклих |