ДОЇДАТИ, аю, аєш, недок., ДОЇСТИ, ім, їси, док. 1. перех. Закінчувати їсти; їсти все, до кінця. Вже третій кавун доїдали (Свидн., Люборацькі, 1955,122); Солдати доїдали останні шматки сушеної яловичини (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 39); Хліба нестало: доїли останню скибочку (Коцюб., І, 1955, 90); Доївши м'ясо, Мухамедов витер масні пальці об поли (Донч., І, 1956, 137); * Образно. В нього й справді був вигляд тяжкохворого, якого вже доїдала якась невигойна хвороба (Збан., Єдина, 1959, 296).

2. неперех. Їсти знову, до повного вдоволення. - Оце тобі, мій наймитку, Вечеря з обідом, Як не стане та кислого борщу, То доїдай хлібом! (Укр.. думи.., 1955, 284).

3. неперех., діал. Досаждати, докучати. Згадала вона всі тисячні способи, котрими йому доїдала (Фр., VIII, 1952, 304); Він так доїв дома кождому, що батько хотів уже його вбити (Март., Тв., 1954, 143).

@ Доїдати (доїсти) до живих печінок (до живого) див. живий.