ВИДИМИЙ, видима, видиме. Який можна бачити, осягнути зором. Налила собі [Маріора] скляночку й вихилила з видимим задоволенням (Коцюб., І, 1955, 281); Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, - і кореневище старої верби..; і човен, прип'ятий іржавим ланцюгом до забитого кимось у грунт уламка залізничної рейки, і торішній курінь на березі (Руд., Остання шабля, 1959, 50); Провела [Дарина] пальцями по очах і посміхнулася крізь іще не видимі сльози (Стельмах, І, 1962, 489); // Який можна зрозуміти, відчути. Вітчимові було соромно перед Іваном за видиму скупість і зажерливість мачухи (Кол., Терен.., 1959, 32).

@ Видима річ - вставне словосполучення, що вживається у знач., близькому до безсумнівно, очевидно. Видима річ, що реалізм нашого фольклору - реалізм соціалістичний (Рильський, III, 1956, 151); Видима смерть - неминуча, очевидна загибель, яку видно наперед. [Долон:] Ні, скажу по правді, не міг би я послухати тебе, хоч би ти смерть видиму віщувала (Л. Укр., II, 1951, 270); А дуже Вовкові не хочеться умерти (Бо ще він не нажився, бач!), А гірше од людей - од видимої смерти... (Гл., Вибр., 1957, 31).