ВСЬОГО (УСЬОГО), присл. 1. Разом, загалом, у цілому. Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести. А всього, вважай, сот до двох пудів (Головко, II, 1957, 496); Всього в інститути і середні спеціальні учбові заклади в роки семирічки буде прийнято вісім мільйонів чоловік (Наука.., 8, 1960, 6).

2. у знач. част. У сполученні з числівниками вказує на обмеження кількості; не більше; лише, тільки. В 1840 раці Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого'"Кобзаря".., помістивши в йому всього 8 віршів (Мирний, V, 1955, 312); - Я буду там усього кілька днів і повернуся назад (Смолич, I, 1958, 48).

ВСЕЙ (УСЕЙ), всього, займ. означ., діал. Весь (див. весь¹).

ВЕСЬ ¹ (ВВЕСЬ, УВЕСЬ), всього (усього), ч., вся (уся), всієї (усієї), ж., все (усе), всього (усього), с. , займ. означ. 1. Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. Ой сину, мій сину, Моя ти дитино! Чи є кращий на всім світі, На всій Україні! (Шевч., І, 1951, 231); Річка - не калюжа. Води ще стане на ввесь вік! (Гл., Вибр., 1957, 39); Сусід мій увесь час, мабуть, спостерігав мене збоку, бо коли я несподівано до нього звернувся, він аж кинувся (Кол., На фронті.., 1959, 106); Від усієї картини віє чимось пісенним (Довж., І, 1958, 34); // Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища. Увесь об колючки подрався; Як чорт, у реп'яхах весь був (Котл., І, 1952, 124); Дівчинка протирає очі, зиркає ними ще вся уві сні, в солодких видіннях (Хижняк, Тамара, 1959, 180); // всі, всіх, мн. Означає цілковите охоплення окремих однорідних осіб, предметів, явищ - кожного у нерозривному зв'язку з іншим. На лівій руці всі пальці трусились безперестану, навіть тоді, як він спав (Н.-Лев., II, 1956, 172); - Навіщо знущаєтеся з малого хлопця, паскудні боягузи?! - гукав усіма, які знав, мовами розгніваний Чіпаріу (Смолич, І, 1958, 53); Рубін одягся, як і всі учні (Сенч., Опов., 1959, 4); // у сполуч. з кільк. числ. Указує на повну кількість, виражену цим числівником. Коли б сім собак, то б од усіх сімох од'їлась (Номис, 1864, № 3345); Він знає всі вісім вітрів, як братів рідних, розуміє мову неба і моря (Коцюб., II, 1955, 417); // у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38); Я прагну усю мою тугу В єдинеє слово зложить (Л. Укр., IV, 1954, 107).

2. у знач. ім. все, всього, с. Вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку. Упоравшись зо всім, присів, понурив голову та й задрімав собі (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха (Л. Укр., І, 1951, 180); Все палало кругом... Скаженіли охриплі гармати... (Сос., Так ніхто.., 1960, 35); // всі, всіх, мн. У повному складі, без винятку. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Вовчок, І, 1955, 72); Сіли обідати. Усі мовчки їли (Мирний, IV, 1955, 116); // все, мн. всі. Уживається як узагальнююче слово при переліку. [Тетяна:] Він так недавно в нас, аж я мов здавна його знаю! ..Обличчя, постать, очі - все, усе я бачила вже десь давно!.. (К.-Карий, І, 1960, 148); Собаки й вівчарі твої, Усі ви - вороги мої: Од вас мені життя немає... (Гл., Вибр., 1957, 71).

3. при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки способу дії, що означають повноту, посилене протікання дії. - Мовчи! - писнула пані, наскакуючи.. - Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! (Вовчок, І, 1955, 136); Комар присів на лоб, щоб з усієї сили Свій гострий носик устромить (Гл., Вибр., 1957, 193); [Хома:] Іде хтось там? Ні, хтось гукає?! Куди ж подітися мені? .. (Тіка з усіх ніг) (Кроп., V, 1959, 266); В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122).

Весь (вся, все) в... кого - про велику схожість з ким-небудь. Мамочко, голубочко, моя ріднісінька! Та я ж вся у тебе... (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Все одно (рівно): а) байдуже, однаково, так чи інакше. І нащо б мені здалися В замку пишнії палати? Чи в палатах, чи в хатині Все одно мені лежати (Л. Укр., І, 1951, 383); б) подібно до чогось, так само, однаково. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (Коцюб., І, 1955, 110); в) незважаючи ні на що, як би не було. Добре лірику, їй-право! Встане, гляне у вікно... Може, вам і нецікаво, - Він напише все одно (С. Ол., Вибр., 1959, 169);

Все (всі, весь і т. д. ) чисто; Геть усе (усі, увесь і т. д. ), підсил. - абсолютно, без винятку все (всі, весь і т. д.). Міг би я вам розповісти про цей Упель все чисто: і яка його бистрінь, і де були розташовані вогневі точки (Гончар, Новели, 1954, 38); Всього доброго (найкращого) - форма прощання з добрими побажаннями. Бувайте здорові, бажаю Вам всього найкращого. Л. Косач (Л. Укр., V, 1956,127); Всього на (за) - близько, тільки на (за). Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин од турецького, коли турки загалакали (Коцюб., І, 1955, 386); Всі до одного (як один), підсил. - поголовно, абсолютно всі. Всі, як один, повертали голови до дверей (Коцюб., І, 1955, 275); На все [добре] - форма прощання з добрими побажаннями. - Тож до Слуцька нам по дорозі. Поки, на все... Дорогою вже наговоримося, - і він, козирнувши, вийшов (Досв., Вибр., 1959, 77); На всі боки - дуже, як тільки можна. Вибанітував на всі боки (Номис, 1864, № 3804); Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма... (Гл., Вибр., 1957, 120); На всі сто див. сто; На всю губу див. губа;

Не всі дома у кого - про недоумкувату, божевільну людину. - Не всі, бач, дома - божевільна... (Мирний, II, 1954, 145); Та й по всьому: а) про закінчення чого-небудь; б) про незначну кількість чого-небудь. Деякі прожили тут і всі десять років, але не забагатіли, хіба що із землянок перейшли в хати рублені, а майна того, що на плечах та біля печі, та й по всьому (Панч, Гомон. Україна, 1954, 119); Чи всі дома, у кого - чи нормальна людина. Він шарпав агронома. Той закричав: "Чи всі у тебе дома?!" (Воронько, Тепло.., 1959, 39).

ВЕСЬ², і, ж., заст. Село. А люта мати! Спустила друге бісновате Своє скаженеє звіря. Та вже такого сподаря, Що гради й весі пожирало (Шевч., II, 1953, 325); І йшла Малуша з лісу до лісу, від весі до весі (Скл., Святослав, 1959, 453).