ВУХО, а, с. 1. Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Мирний, IV, 1955, 232); Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Бажан, І, 1946, 282); Внутрішнє вухо; // Зовнішня хрящова частина органу слуху; вушна раковина. За вуха вона [дівчина] позатикала пучки дрібненького барвінку (Н.-Лев., II, 1956, 275); Кінь обережно ступав лісовою дорогою, наставляючи вперед вуха (Ю. Янов., II, 1958, 214).

@ Аж у вухах лящить - про дуже голосний, переважно неприємний крик, розмову, брязкіт і т. ін. Котька верещить, аж у вухах лящить (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 201); З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадах (Панч, На калин. мості, 1965, 12); Вуха в'януть - неприємно, гидко слухати що-небудь непристойне. Стидно, аж вуха в'януть (Укр.. присл.., 1955, 300); Іноді полюбляв такі міцні слівця, від яких вуха в'януть (Руд., Остання шабля, 1959, 209); Вуха займаються (зайнялися) - вуха червоніють (від сорому і т. ін.). Гонтар відчув, як від сорому зайнялись його вуха (Баш, Вибр., 1948, 13); Вухами ляпати (хляпати) - те саме, що Гав ловити (див. гава). - А дядько Гордій поважно до жінок стиха: - Тільки ж ви глядіть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо чи що, глядіть же й ви! (Головко, II, 1957, 126); Вже зріють у ній ті гарячі слова, які вона вигорне там, де слід. А поки що каже будівникам: - Доправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти (Гончар, Тронка, 1963, 82); Вуха позакладало кому, безос. - хтось не може чути, утратив слух. - Та вже ж чую: не позакладало мені вух, - обізвалась Мокрина, розсердившись (Н.-Лев., II, 1956, 238); Вухо [завжди] на сторожі в кого - хтось [завжди] уважний, готовий до будь-якої несподіванки. Риндичка зовні виглядала так: маленька, кругленька, дуже метка, рухалась швидкими куценькими кроками, а вухо завжди на сторожі (Мист., 1, 1956, 41);

Вухо (вуха) ріже - звучить різко, грубо; неприємно для слуху. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали. Їхні голоси високі, неодностайні, різали вухо дзвінким і гострим склом (Мик., II, 1957, 178); Голова з вухами див. голова; Держати (тримати) вухо гостро див. гостро; До вуха долітати (долетіти, дійти і т. ін. ) - почути щось здалека; дізнатися про щось. - Чи ти бачиш, хто за сотню верстов.. примчався до тебе, не спавши і не прилягавши й на часину ..з того безталанного часу, як тяжка звістка дійшла до її вуха? (Мирний, І, 1954, 357); Раптом до вуха долітав давно жданий поклик трембіти (Коцюб., II, 1955, 323); Драти (надрати, нам'яти і т. ін .) вуха [вуші] - карати, тягаючи за вуха. Навкруги дітям часто скубли волосся, драли вуші, періщили ременем (Крот., Сини.., 1948, 19); [Поліна К.:] А от коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс і розбійничу бороду, я йому намну вуха, будь певна (Коч., II, 1956, 110); За вуха тягти (тягнути, витягувати і т. ін. ) кого - всіляко допомагати тому, хто сам не прагне або не здатний до якоїсь діяльності, якогось заняття. Не раз витягував [Віталик] Тоню за вуха по фізиці та математиці... (Гончар, Тронка, 1963, 28); Звучати у вухах див. звучати; І за вуха не відтягти кого від чого - ніяк не відсторонити когось від чого-небудь. - Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (Головко, II, 1957, 22);

І за вухом не свербить кого і кому - хтось не звертає ніякої уваги на що-небудь; комусь байдуже. Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... Хомі й за вухом не свербить (Гл., Вибр., 1957, 39); І (навіть) вухом не вести - не звертати ніякої уваги, бути зовсім байдужим. Молодий комсомолець старанно їх просив трохи зачекати, посилаючись на те, що в канцелярії якраз відбувається засідання. Але вони й вухом не вели (Епік, Тв., 1958, 273); І стіни мають вуха - треба говорити обережно, бо можуть підслухати; Їсть (їдять і т. ін. ), аж за вухами лящить - їсть (їдять і т. ін.) з великим апетитом, жадібно. Він знай усе моргав однією бровою і вусом та уминав яєшню, аж за вухами лящало (Мирний, І, 1954, 297); Своє сало в торбі тримав, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Тют., Вир, 1964, 357);

Краєм (краєчком) вуха чути (почути, піймати) див. край; Ловити вухом - прислухатися, чути. Ще здалека вухом ловив я Хрип, що грудь його різав стару (Фр., XIII, 1954, 138); Мати довгі вуха - чути те, чого не можуть почути інші. [Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журися! (Л. Укр., II, 1951, 523); Музикальне вухо - вухо, що добре розрізняє мелодійні відтінки. Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі одтінки говорів (Коцюб., III, 1956, 312); На (над) вухо говорити (сказати, шепнути і т. ін. ) - говорити тихо, наблизивши губи до вуха співбесідника. - А що - вовк добре заскиглив? - шепнув дідок на вухо Йванові і засміявся (Коцюб., ІV, 1955, 349); "А де ж дукачів узяти?" То Сава Петрович на це їй: "Іди, над вухо скажу, навчу, де" (Головко, II, 1957, 192); Нагострити (насторожити і т. ін. ) вухо (вуха) - уважно прислухатися; насторожитися, наслухати. - Що вона говорить, клята карга? - змертвілими губами прохрипів сам до себе майор і.. насторожив ухо (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 91); Не бачити (побачити) кого, що, як своїх (власних) вух; Бачити (побачити) кого, що, як свої (власні) вуха - ніколи не бачити кого-, що-небудь. Тепер йому не бачити й посади яншая, як своїх вух... (Досв., Гюлле, 1961, 87); - Смикнуло ж тебе за язик.. Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Панч, На калин. мості, 1965, 85); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Опускати (опустити) вуха - впадати у відчай; засмучуватися; Пестити вухо - бути приємним для слуху. Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо (Мирний, IV, 1955, 232);

Піднімати (підняти) вуха - наважуватися протидіяти. - Правильно Данюша каже: "Коли це в мене було, щоб проти голосував хто?" А то аж сім! Підняли вуха (Головко, II, 1957, 70); Піймати вовка за вуха - уміти використати що-небудь для себе. Він вміє піймати вовка за вуха (Номис, 1864, № 13567); Піймати вухом; Спіймати на вухо - почути звичайно тихі, невиразні звуки. Коли се чутким вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного гомону (Л. Укр., III, 1952, 713); У тиші можна було навіть спіймати на вухо брязкіт стремен (Панч, Іду, 1946, 76); По [самі] вуха: а) (із сл. закохатися) дуже сильно. З перших же днів і закохався в неї, як сам признався собі - "по самі вуха". Навіть вірша склав (Головко, II, 1957, 417); б) цілком, зовсім. Поринути по вуха в працю ; в) дуже багато. А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хуста прати, хліб пекти... (Коцюб., І, 1955, 64); Прокричати (прогудіти, протуркати і т. ін. ) вуха кому про кого, що - надокучити, обриднути комусь довгими, постійними розмовами про кого-, що-небудь; Пропускати (пропустити) повз вуха - не звертати ніякої уваги на те, що говорять. Чемериця, заклопотаний і все ще неспокійний, якось байдуже пропустив повз вуха її слова (Коцюба, Нові береги, 1959, 414); Пускати з вуха у вухо (мимо вух) - не дуже прислухатися до сказаного, не звертати уваги на що-небудь сказане. Це Невмій, бува, й прослуха, Та пускає з вуха в вухо (Стельмах, Колосок,., 1959, 105); Марусяк нібито пускав усе те мимо вух, набирався рівнодушного вигляду, але всередині у нього все кипіло й варилося (Хотк., II, 1966, 227); Розпустити вуха - слухати уважно, з повним довір'ям; утратити пильність; Тихо, немов (наче, як) у вусі - дуже тихо. Човен.. пішов під воду. Стало тихо, немов у вусі (Логв., Давні рани, 1961, 10); Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі, тихо... (Л. Янов., І, 1959, 83); Тонке вухо - добрий слух. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці - Весни! (Коцюб., III, 1956, 303); Туге вухо - поганий слух. У нього було дуже туге вухо, зате терпіння, хоч одсипай... (Збірник про Кроп., 1955, 60); У вухах дзвонить (дзвенить), безос. - про дзвенячий шум у голові, який є наслідком болю, перевтоми і т. ін. Проценко, мов громом прибитий, стояв і трусився. У голові в його гуло, у вухах дзвонило (Мирний, III, 1954, 274); Знову в хаті тиша. Щось невловиме дзвенить у вухах, гуде в голові (Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); У вуха впало див. впадати; Усміхатися (усміхнутися) аж до вух - усміхатися, широко розкриваючи рот. Поклавши оберемок бур'яну на сніг, він зняв.. шапку, дбайливо струсив її од бур'яну і колючок, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Тют., Вир, 1964, 482); Хоч вуха затикай: а) те саме, що Аж у вухах лящить. Що мене найбільше вразило тут, то вуличне життя.. Люди не говорять, а кричать так, що хоч вуха затикай (Коцюб., III, 1956, 270); б) (із сл. лаятися) дуже непристойно; Хоч у вухо вбгай (бгай) - дуже лагідний, податливий, добрий. - Приязненький та ласкавенький [Петро], хоч у вухо вбгай (Н.-Лев., III, 1956, 288); То бувало нікому на світі не вступить [Йосип], не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Мирний, IV, 1955, 36); Чути (почути) на власні вуха (своїми вухами) - самому чути що-небудь. [Теофіл:] Як він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Л. Укр., II, 1951, 437); - Що не може бути?! На власні очі бачив, своїми вухами чув, не позакладало ж мені! (Стельмах, І, 1962, 388); Язик поза вухами (вушима) теліпається (мотається і т. ін. ) у кого - хтось любить багато говорити. У його язик поза вушима мотається (Номис, 1864, № 12971).

2. перен., розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха й очі з числа невдоволених (Цюпа, Три явори, 1958, 17); - Чуєте, Гнате. - Та чую ж, - озирається чоловік, чи нема десь поблизу панського вуха (Стельмах, І, 1962, 361).

3. Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. Незграбними пальцями, що ниють від шпарів,.. розв'язую і ніяк не можу розв'язати шворки біля вух шапки (Збан., Єдина, 1959, 12); Із солом'яного дупла, виритого в скирті, обтрушуючись, виліз Шовкун. Весь був у соломі, шапка на ньому обкрутилася вухом наперед (Гончар, III, 1959, 216).

4. Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. Жінки і дівчата носять цемент у цебриках, у яких крізь вуха просилено дрючок (Фр., I, 1955, 226); Подали мені чашку без вуха та без вінець, чайник без вуха (Тесл., З книги життя, 1918, 58).

ВУЦВК, невідм., ч., іст. Скорочення: Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет. Я.. влаштувався на роботу в редакцію харківської газети "Вісті ВУЦВК" як художник-ілюстратор (Довж., І, 1958, 18).